Резиденція митрополитів Буковини та Далмації

Всесвітня спадщина

Резиденція митрополитів Буковини та Далмації — це пам’ятка архітектури національного значення, розташована в межах міста Чернівці. У 2011 році центральний ансамбль був внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Комплекс зведений у XIX столітті за часів Австро-Угорської імперії, автор проєкту — Йозеф Главка. Архітектура резиденції поєднує елементи національного, візантійського, готичного та барокового стилів. Це видатний зразок історизму, що відображає культурну самобутність Православної Церкви в тогочасному багатонаціональному середовищі.

Наразі будівлі комплексу використовуються Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича. Як об’єкт всесвітньої спадщини, резиденція потребує не лише збереження, а й дбайливого просторового розвитку. Відкритість, цілісність і відновлення її історичної ідентичності стають ключовими пріоритетами цього процесу.

Містобудівний контекст

Використання території в часи розквіту

З трьох сторін корпуси формують курдонер — простір, що нагадує бароковий церемоніальний двір.  Історичні фотографії проливають світло на одну цікаву деталь: по гравійній доріжці в центрі можна було вільно ходити! На початку існування резиденції цей простір використовувався і для проїзду, а перед головним входом була облаштована кільцева доріжка для розвороту карет.

У курдонері поєднуються важливі зв’язки та захопливі видові точки.

Фізичний зв’язок із містом свідчить про залучення резиденції до життя Чернівців. Сучасна вулиця Університетська візуально є продовженням архітектурного ансамблю резиденції.

Дендропарк частково сформований із рослин, подарованих засновнику митрополії Євгену Гакману. Парк з озером, фонтанами та вишуканими ландшафтними формами був одним із найпривабливіших місць для прогулянок у часи розквіту резиденції — і досі залишається частиною її просторової ідентичності.  

Проблематика

Відвідати і сприйняти резиденцію складно через закритість установи. На вході розташований пропускний пункт і діє система контролю за правилами. Заборони і закритість покликані зберегти спадщину, але врешті ці обмеження позбавляють простір життя і стирають його справжню суть.

Правила на території здебільшого зводяться до заборон. Туристам складно увійти самостійно, пересуватись без групи та відвідати значну частину комплексу, включно з дендропарком. Студенти мають доступ лише в навчальний час. Навіть парадна гравійна доріжка заборонена для проходу — цю заборону підкріплюють локальні міфи. Заборони — родзинка території.

Краса фасадів поступово зникає за кронами дерев. Нестрижені форми перетворили регулярні насадження на справжній ліс, за яким ховається архітектура. Невтручання в цей процес не лише змінює історичний краєвид — між нами і резиденцією виростає зелена стіна.  

Стіни виросли не лише назовні, а й усередині території. Колись паркани розмежовували функції господарського двору, парку й плацу. Тепер ці функції зникли, але стіни залишилися — разом із розірваними просторами та бар’єрами замість колишніх перспектив.

Резиденція втратила зв’язок із містом. Інституція існує автономно, а простір фізично відокремлений. За муром — всесвітня культурна спадщина, яка потребує догляду й уваги. Вона потребує взаємодії з містом і людьми, адже ховати скарб — не найкращий спосіб його зберегти.

Воркшоп

Навесні 2022 року ми провели воркшоп із переосмислення простору Резиденції митрополитів Буковини та Далмації. Студенти університету дослідили територію, проаналізували потреби користувачів і запропонували ідеї розвитку.

Обрані слайди з воркшопу відображають ключові спостереження й висновки — вони стали частиною загальної концепції відновлення території.

Просторові дослідження

Наведено карти з концепції розвитку, що відображають доступне озеленення центральної частини міста та розміщення всіх громадських просторів. Дендропарк на території резиденції та парк імені Федьковича є найбільшими зеленими зонами цієї частини міста.  

Наразі резиденція має лише один туристичний маршрут, що пролягає вулицею Університетською. Прокладаємо додатковий маршрут через вулицю Марка Вовчка, що поєднує територію з площею Філармонії та історичним центром міста.

Відновлюємо втрачений зв’язок  –  поєднуючи вулиці Кримську та Главки. Таким чином з’являється круговий обхід всієї території резиденції з доступом до парку імені Федьковича

Концепція

Головна брама резиденції запрошує увійти, а не зупиняє. Крізь відкриті двері курдонер перетікає у вулицю — територія знову стає живою частиною міста.

Розташування на пагорбі дарує місту нові оглядові точки. Тут відкривається ціла панорама перспектив, а верхівка вежі — найвищий майданчик Чернівців.  

Досі прихований краєвид стає доступним не тільки для митрополитів. Цей вид підсилює загальне враження від ансамблю.

Усунення стін формує цілісну тканину з просторів, архітектури та зелені. Територія перетікає і змінюється. 

Відновлення історичного вигляду

Озеленення є частиною історичного твору. Корпуси резиденції утворюють внутрішній двір — курдонер. Він спроєктований спільно з архітектурою в єдиному задумі. Рослини наслідують історичний вигляд і стилістичні мотиви архітектури.

Курдонер є співмасштабною частиною ансамблю. За задумом дика природа розташована за межами парадної частини. Контраст геометричного курдонеру і природного дендропарку підсилює враження. Відродження оригінальної ідеї озеленення — тривалий і послідовний процес, що стане завершальним етапом трансформації.  

Найгуманніший спосіб відновити оригінальний вигляд — пересадити наявні рослини. Щоб уникнути пошкоджень, передбачається підготовка кореневої системи. Після пересадки на місці висаджуються дорослі рослини у потрібному розмірі. Історичний профіль вулиці Коцюбинського сформований рядом дерев. Відновлюємо озеленення і тут, на межі резиденції і міста. 

Відкритий простір для всіх

Магнетизм резиденції — у її багатогранності. Містяни зможуть гуляти в дендропарку серед рідкісних рослин і водойм. Студенти — відпочивати та спілкуватися на відкритій галявині. Туристи — отримати всю необхідну інформацію в хабі. Музей чекатиме на своїх відвідувачів-дослідників. Любителі історичної естетики зможуть побачити курдонер у його первісному вигляді. А гостей міста привабить найвищий оглядовий майданчик Чернівців.

Проводити тут більше часу дозволять кафе й події, що відбуватимуться на території.

Відвідати резиденцію — означає знайти нові враження, натхнення і знайомства. Бути в резиденції — це зануритися в життя міста й стати його частиною.

Курдонер. Внутрішній двір історичного ансамблю

Відкрита брама веде до зустрічі з резиденцію. Відвідувачі прямують алеєю, крізь  головну вісь ансамблю. Крила корпусів симетрично розкриваються — суть геометрії курдонера полягає у русі крізь видові точки і лінії. 

Цей двір утворений, щоб бачити і роздивлятись. Щоб всеціло сприйняти простір, варто провести в ньому трохи більше часу — тож доречними є місця для сидіння. Стрижені форми зелені сприймаються разом з архітектурою і створюють обрамлення  краєвидів.

Вид з балкону митрополичого корпусу розкриває досі прихований вигляд. Цей кут зору підсилює красу задуму. Він відкриває той самий пейзаж ансамблю, що споглядали митрополити Буковини і Далмації.

Пішохідна алея

Тут відкрита головна брама, є можливість пройти гравійною доріжкою й зупинитися. Раніше туристи уникали алеї і поспіхом пересувались вузькими доріжками поруч. Тепер вони користуються центральною частиною, як живим громадським простором. Залишаються довше, сідають на паркові стільці і споглядають головну перспективу ансамблю. Так вузький коридор перетворюється на вітальню.

Партер

Зараз  дерева  і  кущі  закривають  щільними  хащами  дорогоцінні  краєвиди. Натомість, оригінальні партерні насадження мають стати частиною ансамблю. Простір, в якому наразі проводять мінімум часу, стає окремою точкою тяжіння. Для невимушеного відпочинку і сприйняття додаємо кругові лави, з яких відкриваються всі можливі краєвиди корпусів.

Балкон

Наразі відвідувачі Мармурової зали і не підозрюють, що за нею ховається вихід до найбільш заворожуючого краєвиду з балкону. Відкриваємо важливу частину задуму, що поєднує інтер’єр із екстер’єром, затишок із піднесенням. Даємо можливість поглянути з балкону, як колись дивилися митрополити.

Туристичний хаб. Сучасний відкритий простір

Колишній  кінний  двір  є  другою  брамою  території.  Цей  майданчик  пов’язаний  із перетином вулиць і знаходиться збоку від корпусів. Сучасний громадський простір добре поєднаний з містом і не заважає спокою резиденції. Простори туристичного хабу нагадують структуру міста. Тут організовують події на площі і споглядають їх з амфітеатру. П’ють каву на перервах в бізнес-школі. Відпочивають у сквері і зустрічаються на терасах кафе.

Внутрішній простір двору сформований фасадами будівель. Вони притягують відвідувачів і підтримують активність площі. Тут розташовані кафе, вбиральні, інфопоінт для туристів та магазини брендованої продукції. Корпус університету надає публічні навчальні послуги і простір для роботи.

Хаб включений у міську тканину. Всі простори розташовані в одному рівні. Є входи з вулиць Коцюбинського та Главки і безбар’єрне поєднання з рештою резиденції.

Вхідна зона

Ця частина резиденції оточена глухим муром із закритою брамою. Це було доречно тоді, коли тут була конюшня. Проте нова туристична функція має бути видимою і поєднаною з вулицею. Для цього стіни замінюємо на паркан з прозорими решітками. Відкриваємо браму до вулиці Коцюбинського, а вихід на вулицю Главки об’єднуємо із пандусом. Весь простір стає поєднаним, проникним і безбар’єрним.

Будівлі

Площу формують приміщення, що втратили свою функцію або не використовуються. В колишній конюшні розміщуємо послуги туристичного хабу і малі бізнеси. Будівля географічного корпусу дотична до площі своїми цокольними приміщеннями. Наразі вони закриті, а вхід із двору замурований. В цих порожніх просторах розміщуємо бізнес-школу, що створює можливість для додаткового навчання та освітнього туризму. В автентичних інтер’єрах розміщуємо навчання і коворкінг з кафе. Розмуровуємо вхід, підсилюємо площу новою освітньою функцією і утворюємо міський мультифункційний простір.

Амфітеатр

Четверта стіна простору створена перепадом рельєфу, тож вдалим рішенням є амфітеатр. Активна його частина виходить на площу, стає майданчиком для споглядання виступів, кінопоказів або просто життя. Затишна частина оточена зеленню. З’являється два поєднання з верхнім простором: сходи амфітеатру і пандус, що перетинає стіну.

Дворик вежі

Затишне місце збору і перепочинку. Тут можна вирішити, куди слідувати далі: піднятись на вежу, відвідати музей, чи йти гуляти парком. Відкрите і нейтральне місце навколо старого дуба.

З цього дворику можна потрапити до найвищого майданчику міста, що розташований на вежі. Також можна відвідати музей, щоб дізнатись історію резиденції і побачити артефакти доби митрополитів.

Величний дуб нагадує: прямо за рогом починається дендропарк із дивовижною колекцією рослин. В цьому місці уже відчуваєш подих прохолоди парку.

Вежа

Чернівці є містом, яке хочеться розгледіти з висоти. Проте відкритої оглядової вежі чи ратуші наразі немає. Розташування резиденції на пагорбі дарує чарівні вигляди, а відкриття майданчику вежі подарує найвищу точку міста із унікальною панорамою. Це — найбільш відвідувана точка Чернівців.

Простір біля дубу

Порожній майданчик з тимчасовою спорудою має потенціал стати затишним місцем відпочинку. Це переплення просторів, з якого проглядаються навколишні сценарії: церква в глибині курдонера, туристична площа і вулиця внизу, монументальна вежа нагорі, парк за силуетами дерев.

Парк

Наскрізна доріжка цього дворику є початком дендропарку. Простори дворику і парку є спорідненими. Тут відвідувачі поринають в природну частину резиденції. Прибираємо грубу межу і парк дихає вільно.

Дендропарк

Дендропарк захоплює красою, багатомірністю природи і різномаїттям рослин: цьому місцю не вистачає лише доступності.

Природність

П’ять з восьми гектарів території займає дендропарк — тож його значущість очевидна. Природня частина є органічним продовженням задуму резиденції. Складний рельєф пагорба формує схили, доріжки утворюють підйоми і занурення, відгалуження до водойми і гроту. Резиденції не існує окремо від природи.

Різномаїття

Територія дендропарку — це множинність вимірів та форм природи. Це історична колекція рослин Євгена Гакмана, вирощена садівниками Віктором Паулі та Германом Лангеру. Це багаторівневий рельєф, що утворює грот. Це три різних види водойм: озеро, фонтани і криниця.

Насиченість

Тут можна споглядати риб в озері і слухати спів пташок. Доторкнутись гладі води в озері та напитись води з криниці. Потрапити у літо посеред зими в оранжереї. Можна відпочити з родиною у сімейному кафе та принести додому  рослину з колекції самого Євгена Гакмана.

Озеро

Люди прагнуть до води, що утворює прохолоду і особливий мікроклімат. Парк з водоймою в пішій доступності є цінністю для міста. Це єдиний подібний парк прилеглих районів.

Вода  між  деревами  подвоює  природу  своїми  відображеннями.  Тут  створюється коктейль з мерехтіння відблисків, сплесків, майоріння риб, тремтіння водяних лілій. Атмосфера водойми дарує спокій у самому серці парку.

Доріжки звиваються ландшафтами, прямують до чаші бетонного озера, занурюють вглиб гроту, виводять до загадкового монументу-реперу. Ці форми потребують відновлення, щоб знову стати перлинами парку. Шляхи дендропарку виринають у панораму міста, що розкинуте між пагорбами.

Оранжерея

Оранжереї  продовжують  парк  в  новому  вимірі,  поєднують  занурення  у  зелень і комфорт сімейного кафе. В цьому місці можна затриматися: тут є напої, їжа, вбиральні, що необхідні для громадського простору. Тут можна перечекати дощ та зігрітися взимку.

Тераса оранжереї дивиться на величний бук. Купол крони здіймається високо вгору й широко охоплює простір навколо.

Колись в цих спорудах вирощували саджанці колекції. Нова ідея продовжує цю функцію, оживляє старі теплиці і наближує парк до відвідувачів: тепер в теплицях розташовані кафе-оранжерея і маркет рослин. Тут можна придбати саджанець додому або відвідати клуб ботаніків. Турбота про зелену колекцію стає спільною справою — відвідувачі можуть стати патроном рослин дендропарку.

Студентська галявина

Простір галявини

Свобода і широке мислення — цей простір відображає риси студентства. Простора галявина не диктує, що саме тут треба робити. Люди і є головним наповненням простору. Саме вони проводять тут багато часу, самоорганізовуються, вчаться та відпочивають. Елемент соціалізації важливий для студентів, і він відбувається саме тут.

Місця для відпочинку

Галявина створена гнучкою та неформальною. Інфраструктура не сковує, дозволяє вільно розміститись і проводити час наодинці або цілим натовпом. Вона здатна перетворюватись на вуличну авдиторію.

Додаткові сценарії

Вільний простір відкриває можливості різних сценаріїв: пари на відкритому повітрі, читання книг, пікнік, йога, гра в воланчики або фрісбі, акустичний концерт або великий фестиваль. Замощений майданчик може використовуватися і під парковку, і для спортивних ігор. Є простір, що прилаштовується під монтаж сцени та обладнання для проведення події.

Галявина

Галявина була частиною парку. Тепер тут господарські подвір’я з гаражами і і галявина, що не використовуються. Включаємо в парк, пов’язуємо з курдонером. Парк отримує ще один вхід.

Бар’єри

Галявина була продовженням парку, а тепер це порожній простір, що оточений стінами і відрізаний. Забираємо бар’єр, впускаємо парк до галявини, щоб він знову сформував цілісний простір навколо резиденції. Дерева входять , обрамлюють контур галявини, створять затишок і тінь – цього зараз не вистачає південно-західним сторонам корпусу.

Порожнеча

Наразі це пустий простір із нерозкритим потенціалом. Одночасно є запит на місце, де студенти почуватимуться вільно, зможуть проводити час і спілкуватись. Резиденції потрібні масштабні культурні заходи: виставки, концерти і фестивалі. Вільний простір галявини, в якої немає конкретної функції, стає найкращим  місцем  проведення  цих  заходів.  Зараз  немає  інфраструктури, додаємо навкруги галявини багато місць для відпочинку, тепер має багато сценаріїв.

Сад Євгена Гакмана

Рясно квітучий двір є продовженням убранства інтер’єру церкви. Позаду залишаються гамір, в цьому місці час зупиняється. Думки линуть до Бога. В цьому місці відчувається велич і заспокоєння. Двір огортає атмосферою святості і присутності засновника митрополії Євгена Гакмана – церковного, громадського, політичного та культурного діяча. Сад носить його ім’я – Митрополита Євгена Гакмана.

Дерева

Дворик  заповнений  туями,  що  переросли  компактний  внутрішній  простір. Ділянка  затінена,  тінь  негативно  впливає  на  будівлю.  Дерева переросли масштаб двору та заважають одне одному. Проріджуємо дерева, залишаємо 4 найбільш здорові і цінні туї та створюємо охайний і світлий простір.

Зв’язки

Дворик не був розрахований на велику кількість відвідувачів. В результаті зелене покриття біля входів витоптано. Збільшуємо площу біля церкви, що здатна всіх вмістити. Додаємо лави, де можна перепочити після служби. Символом місця стає чаша з хрестом для свяченої води. Так як це продовження простору церкви ще і по функції, площа використовується для церковних обрядів.

Сад

Зараз ця частина є пустою. Формуємо два рівні: зовнішній з кущами і папоротями, і внутрішнє коло з тіньовитривалими травами, багаторічниками і квітами, що оперізують площу біля церкви. Крізь цей сад пролягає доріжка занурення і усамітнення серед рослин.

Автентичність в деталях

Погруддя Йозефу Главці мало підпис німецькою мовою на фронтальній частині постаменту. Підпис був знищений в ХХ сторіччі. Повертаємо історичний вигляд резиденції і погруддю її автора.

Оздоблення резиденції виконано з оригінальних старовинних  матеріалів.  Очищуємо камінь від фарби, щоб повернути його натуральну цінність.

Масштабне  будівництво  резиденції  коштувало великих  грошей. Юдейська громада зробила пожертву  на будівництво,  як  прояв  добросусідства. В пам’ять про це головний вхід прикрашають зірки Давида.  В ХХ столітті їх сховали під штукатуркою та написом “Університет”. Відновлюємо цю важливу історичну деталь.

Блоки кондиціонерів з’явились через підвищену температуру  південних  приміщень.  Про  їхній клімат-контроль Йозеф Главка  подбав  таким чином: тут утворювали тінь дерева, що колись опоясували корпуси. Прибираємо кондиціонери і відновлюємо тінь.

Проєкт передбачає лаконічні форми будівель без жодних прибудов і приямків. Очищуємо площини фасадів від новобудов.