Резиденція митрополитів Буковини та Далмації

Всесвітня спадщина

Резиденція митрополитів Буковини та Далмації — це пам'ятка архітектури національного значення, розташована у межах м. Чернівці. У 2011 році центральний ансамбль внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Комплекс був збудований у 19 столітті в за часів правління Австро-Угорської імперії. Архітектор — Йозеф Главка.
Ансамбль резиденції поєднує в собі елементи національної, візантійської, готичної та барокової архітектури, є видатним зразком історизму, виражає культурну самобутність Православної Церкви в Австро-Угорській імперії.

Наразі будівля комплексу використовуються Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича.
В якості всесвітньої спадщини територія прямує до переосмислення. Відкритість і відновлення ідентичності резиденції стають пріоритетами розвитку.

Містобудівний контекст

Використання території в часи розквіту

З трьох сторін корпуси створюють курдонер, що нагадує бароковий церемоніальний двір. Історичні фото проливають світло на таємницю парадного входу: по гравійній доріжці можна ходити! На початку існування резиденції її використовують для проїзду, а для розвороту карет влаштована кільцева доріжка перед входом. В курдонері поєднуються важливі зв’язки і захоплюючі видові точки. 

Фізичний зв’язок з містом свідчить про залучення резиденції в життя міста. Сучасна вулиця Університетська візуально є продовженням архітектурного ансамблю резиденції.

Дендропарк частково утворений із рослин, що дарували засновнику митрополії Євгену Гакману. Парк з озером, фонтанами і вишуканими ландшафтними формами є живим місцем, де гуляє публіка в часи розквіту резиденції. 

Проблематика

Відвідати і сприйняти резиденцію складно через закритість установи. На вході розташований пропускний пункт і утворена система контролю за правилами. Заборони і закритість покликані зберегти спадщину, але врешті вони роблять територію мертвою і знищують її сутність. 

Правила території здебільшого складаються із заборон. Туристам увійти самостійно і пересуватись окремо від групи та відвідати значну частину комплексу з дендропарком – складно, а студенти мають доступ до території лише в навчальний час. Існує заборона наступати на парадну гравійну доріжку, ця заборона підкріплюється локальними міфами. Заборони — родзинка території. 

Краса фасадів стає дедалі непомітнішою з ростом дерев. Поступово нестрижені форми рослин утворили справжній ліс, за яким ховається архітектура. Невтручання в цей процес не тільки змінює історичний краєвид — між нами і резиденцією виростає справжня стіна. 

Стіни виросли ззовні й всередині території. Колись паркани розмежовували функції господарського двору, парку і плацу. Тепер ці функції пішли, але стіни залишились. Залишились розірвані простори і бар’єри замість гарних перспектив.

Резиденція втратила свій зв’язок із містом. Інституція існує автономно, а простір є фізично відокремленим. За муром схована всесвітня культурна спадщина, що потребує догляду і уваги. Вона потребує взаємодії з містом і людьми, бо ховати скарб — не кращий спосіб його зберегти. 

Воркшоп

Навесні 2022 року провели воркшоп по переосмисленню простору Резиденції митрополитів Буковини та Далмації.  Студенти університету дослідили територію та потреби користувачів, на основі цих даних напрацювали рішення з розвитку простору. Обрані слайди з воркшопів містять ключові висновки, які стали частиною концепції відновлення території.

Просторові дослідження

Наведено карти з концепції розвитку, що відображають доступне озеленення центральної частини міста та розміщення всіх громадських просторів. Дендропарк на території резиденції та парк імені Федьковича є найбільшими зеленими зонами цієї частини міста.  

Наразі резиденція має лише один туристичний маршрут, що пролягає вулицею Університетською. Прокладаємо додатковий маршрут через вулицю Марка Вовчка, що поєднує територію з площею Філармонії та історичним центром міста.

Відновлюємо втрачений зв’язок  –  поєднуючи вулиці Кримську та Главки. Таким чином з’являється круговий обхід всієї території резиденції з доступом до парку імені Федьковича

Концепція

Головна брама резиденції запрошує увійти, а не зупиняє. Крізь відкриті двері курдонер перетікає у вулицю — територія знову стає живою частиною міста. 

Розташування на пагорбі дарує оглядові принади, яких не вистачає рельєфному місту. Тут розкривається низка видових точок, а верхівка вежі є найвищим майданчиком міста. 

Досі прихований краєвид стає доступним не тільки для митрополитів. Цей вид підсилює загальне враження від ансамблю. 

Усунення стін утворює цілісну тканину з просторів, будівель та зелені. Територія перетікає і змінюється. 

Відновлення історичного вигляду

Озеленення є частиною історичного твору. Корпуси резиденції утворюють внутрішній двір — курдонер. Він спроєктований спільно з архітектурою в єдиному задумі. Рослини наслідують історичний вигляд і стилістичні мотиви архітектури. 

Курдонер є співмасштабною частиною ансамблю. За задумом дика природа розташована за межами парадної частини. Контраст геометричного курдонеру і природного дендропарку підсилює враження. Відродження оригінальної ідеї озеленення є довготривалим і послідовним процесом. В низці перетворень цей етап буде останнім. 

Найгуманніший спосіб відновити оригінальний вигляд — пересадити старі рослини. Для уникнення їхніх пошкоджень організовують підготовку коріння. Після пересадки на місці висаджуються дорослі рослини у потрібному розмірі. Історичний профіль вулиці Коцюбинського сформований рядом дерев. Відновлюємо озеленення і тут, на межі резиденції і міста. 

Відкритий простір для всіх

Магнетизм резиденції — у її багатогранності. Містяни гулятимуть в дендропарку, серед рідкісних рослин і водойм. Студенти знайдуть неформальне місце на галявині. Туристи отримають інформацію в хабі. Музей чекатиме на своїх відвідувачів-дослідників. Перед любителями старовинної естетики розкриється простір курдонеру у первозданному вигляді. Гостей міста зацікавить найвищий оглядовий майданчик Чернівців. Проводити тут більше часу дозволять кафе і події, організовані на території.

Відвідати резиденцію — це знайти новий досвід, захоплення і знайомства. Бути в резиденції — це поринути в центр подій міста і стати його частиною.

Курдонер. Внутрішній двір історичного ансамблю

Відкрита брама веде до зустрічі з резиденцію. Відвідувачі прямують алеєю, крізь  головну вісь ансамблю. Крила корпусів симетрично розкриваються — суть геометрії курдонера полягає у русі крізь видові точки і лінії. 

Цей двір утворений, щоб бачити і роздивлятись. Щоб всеціло сприйняти простір, варто провести в ньому трохи більше часу — тож доречними є місця для сидіння. Стрижені форми зелені сприймаються разом з архітектурою і створюють обрамлення  краєвидів.

Вид з балкону митрополичого корпусу розкриває досі прихований вигляд. Цей кут зору підсилює красу задуму. Він відкриває той самий пейзаж ансамблю, що споглядали митрополити Буковини і Далмації.

Пішохідна алея

Тут відкрита головна брама, є можливість пройти гравійною доріжкою й зупинитися. Раніше туристи уникали алеї і поспіхом пересувались вузькими доріжками поруч. Тепер вони користуються центральною частиною, як живим громадським простором. Залишаються довше, сідають на паркові стільці і споглядають головну перспективу ансамблю. Так вузький коридор перетворюється на вітальню.

Партер

Зараз  дерева  і  кущі  закривають  щільними  хащами  дорогоцінні  краєвиди. Натомість, оригінальні партерні насадження мають стати частиною ансамблю. Простір, в якому наразі проводять мінімум часу, стає окремою точкою тяжіння. Для невимушеного відпочинку і сприйняття додаємо кругові лави, з яких відкриваються всі можливі краєвиди корпусів.

Балкон

Наразі відвідувачі Мармурової зали і не підозрюють, що за нею ховається вихід до найбільш заворожуючого краєвиду з балкону. Відкриваємо важливу частину задуму, що поєднує інтер’єр із екстер’єром, затишок із піднесенням. Даємо можливість поглянути з балкону, як колись дивилися митрополити.

Туристичний хаб. Сучасний відкритий простір

Колишній  кінний  двір  є  другою  брамою  території.  Цей  майданчик  пов’язаний  із перетином вулиць і знаходиться збоку від корпусів. Сучасний громадський простір добре поєднаний з містом і не заважає спокою резиденції. Простори туристичного хабу нагадують структуру міста. Тут організовують події на площі і споглядають їх з амфітеатру. П’ють каву на перервах в бізнес-школі. Відпочивають у сквері і зустрічаються на терасах кафе.

Внутрішній простір двору сформований фасадами будівель. Вони притягують відвідувачів і підтримують активність площі. Тут розташовані кафе, вбиральні, інфопоінт для туристів та магазини брендованої продукції. Корпус університету надає публічні навчальні послуги і простір для роботи.

Хаб включений у міську тканину. Всі простори розташовані в одному рівні. Є входи з вулиць Коцюбинського та Главки і безбар’єрне поєднання з рештою резиденції.

Вхідна зона

Ця частина резиденції оточена глухим муром із закритою брамою. Це було доречно тоді, коли тут була конюшня. Проте нова туристична функція має бути видимою і поєднаною з вулицею. Для цього стіни замінюємо на паркан з прозорими решітками. Відкриваємо браму до вулиці Коцюбинського, а вихід на вулицю Главки об’єднуємо із пандусом. Весь простір стає поєднаним, проникним і безбар’єрним.

Будівлі

Площу формують приміщення, що втратили свою функцію або не використовуються. В колишній конюшні розміщуємо послуги туристичного хабу і малі бізнеси. Будівля географічного корпусу дотична до площі своїми цокольними приміщеннями. Наразі вони закриті, а вхід із двору замурований. В цих порожніх просторах розміщуємо бізнес-школу, що створює можливість для додаткового навчання та освітнього туризму. В автентичних інтер’єрах розміщуємо навчання і коворкінг з кафе. Розмуровуємо вхід, підсилюємо площу новою освітньою функцією і утворюємо міський мультифункційний простір.

Амфітеатр

Четверта стіна простору створена перепадом рельєфу, тож вдалим рішенням є амфітеатр. Активна його частина виходить на площу, стає майданчиком для споглядання виступів, кінопоказів або просто життя. Затишна частина оточена зеленню. З’являється два поєднання з верхнім простором: сходи амфітеатру і пандус, що перетинає стіну.

Дворик вежі

Затишне місце збору і перепочинку. Тут можна вирішити, куди слідувати далі: піднятись на вежу, відвідати музей, чи йти гуляти парком. Відкрите і нейтральне місце навколо старого дуба.

З цього дворику можна потрапити до найвищого майданчику міста, що розташований на вежі. Також можна відвідати музей, щоб дізнатись історію резиденції і побачити артефакти доби митрополитів.

Величний дуб нагадує: прямо за рогом починається дендропарк із дивовижною колекцією рослин. В цьому місці уже відчуваєш подих прохолоди парку.

Вежа

Чернівці є містом, яке хочеться розгледіти з висоти. Проте відкритої оглядової вежі чи ратуші наразі немає. Розташування резиденції на пагорбі дарує чарівні вигляди, а відкриття майданчику вежі подарує найвищу точку міста із унікальною панорамою. Це — найбільш відвідувана точка Чернівців.

Простір біля дубу

Порожній майданчик з тимчасовою спорудою має потенціал стати затишним місцем відпочинку. Це переплення просторів, з якого проглядаються навколишні сценарії: церква в глибині курдонера, туристична площа і вулиця внизу, монументальна вежа нагорі, парк за силуетами дерев.

Парк

Наскрізна доріжка цього дворику є початком дендропарку. Простори дворику і парку є спорідненими. Тут відвідувачі поринають в природну частину резиденції. Прибираємо грубу межу і парк дихає вільно.

Дендропарк

Дендропарк захоплює красою, багатомірністю природи і різномаїттям рослин: цьому місцю не вистачає лише доступності.

Природність

П’ять з восьми гектарів території займає дендропарк — тож його значущість очевидна. Природня частина є органічним продовженням задуму резиденції. Складний рельєф пагорба формує схили, доріжки утворюють підйоми і занурення, відгалуження до водойми і гроту. Резиденції не існує окремо від природи.

Різномаїття

Територія дендропарку — це множинність вимірів та форм природи. Це історична колекція рослин Євгена Гакмана, вирощена садівниками Віктором Паулі та Германом Лангеру. Це багаторівневий рельєф, що утворює грот. Це три різних види водойм: озеро, фонтани і криниця.

Насиченість

Тут можна споглядати риб в озері і слухати спів пташок. Доторкнутись гладі води в озері та напитись води з криниці. Потрапити у літо посеред зими в оранжереї. Можна відпочити з родиною у сімейному кафе та принести додому  рослину з колекції самого Євгена Гакмана.

Озеро

Люди прагнуть до води, що утворює прохолоду і особливий мікроклімат. Парк з водоймою в пішій доступності є цінністю для міста. Це єдиний подібний парк прилеглих районів.

Вода  між  деревами  подвоює  природу  своїми  відображеннями.  Тут  створюється коктейль з мерехтіння відблисків, сплесків, майоріння риб, тремтіння водяних лілій. Атмосфера водойми дарує спокій у самому серці парку.

Доріжки звиваються ландшафтами, прямують до чаші бетонного озера, занурюють вглиб гроту, виводять до загадкового монументу-реперу. Ці форми потребують відновлення, щоб знову стати перлинами парку. Шляхи дендропарку виринають у панораму міста, що розкинуте між пагорбами.

Оранжерея

Оранжереї  продовжують  парк  в  новому  вимірі,  поєднують  занурення  у  зелень і комфорт сімейного кафе. В цьому місці можна затриматися: тут є напої, їжа, вбиральні, що необхідні для громадського простору. Тут можна перечекати дощ та зігрітися взимку.

Тераса оранжереї дивиться на величний бук. Купол крони здіймається високо вгору й широко охоплює простір навколо.

Колись в цих спорудах вирощували саджанці колекції. Нова ідея продовжує цю функцію, оживляє старі теплиці і наближує парк до відвідувачів: тепер в теплицях розташовані кафе-оранжерея і маркет рослин. Тут можна придбати саджанець додому або відвідати клуб ботаніків. Турбота про зелену колекцію стає спільною справою — відвідувачі можуть стати патроном рослин дендропарку.

Студентська галявина

Простір галявини

Свобода і широке мислення — цей простір відображає риси студентства. Простора галявина не диктує, що саме тут треба робити. Люди і є головним наповненням простору. Саме вони проводять тут багато часу, самоорганізовуються, вчаться та відпочивають. Елемент соціалізації важливий для студентів, і він відбувається саме тут.

Місця для відпочинку

Галявина створена гнучкою та неформальною. Інфраструктура не сковує, дозволяє вільно розміститись і проводити час наодинці або цілим натовпом. Вона здатна перетворюватись на вуличну авдиторію.

Додаткові сценарії

Вільний простір відкриває можливості різних сценаріїв: пари на відкритому повітрі, читання книг, пікнік, йога, гра в воланчики або фрісбі, акустичний концерт або великий фестиваль. Замощений майданчик може використовуватися і під парковку, і для спортивних ігор. Є простір, що прилаштовується під монтаж сцени та обладнання для проведення події.

Галявина

Галявина була частиною парку. Тепер тут господарські подвір’я з гаражами і і галявина, що не використовуються. Включаємо в парк, пов’язуємо з курдонером. Парк отримує ще один вхід.

Бар’єри

Галявина була продовженням парку, а тепер це порожній простір, що оточений стінами і відрізаний. Забираємо бар’єр, впускаємо парк до галявини, щоб він знову сформував цілісний простір навколо резиденції. Дерева входять , обрамлюють контур галявини, створять затишок і тінь – цього зараз не вистачає південно-західним сторонам корпусу.

Порожнеча

Наразі це пустий простір із нерозкритим потенціалом. Одночасно є запит на місце, де студенти почуватимуться вільно, зможуть проводити час і спілкуватись. Резиденції потрібні масштабні культурні заходи: виставки, концерти і фестивалі. Вільний простір галявини, в якої немає конкретної функції, стає найкращим  місцем  проведення  цих  заходів.  Зараз  немає  інфраструктури, додаємо навкруги галявини багато місць для відпочинку, тепер має багато сценаріїв.

Сад Євгена Гакмана

Рясно квітучий двір є продовженням убранства інтер’єру церкви. Позаду залишаються гамір, в цьому місці час зупиняється. Думки линуть до Бога. В цьому місці відчувається велич і заспокоєння. Двір огортає атмосферою святості і присутності засновника митрополії Євгена Гакмана – церковного, громадського, політичного та культурного діяча. Сад носить його ім’я – Митрополита Євгена Гакмана.

Дерева

Дворик  заповнений  туями,  що  переросли  компактний  внутрішній  простір. Ділянка  затінена,  тінь  негативно  впливає  на  будівлю.  Дерева переросли масштаб двору та заважають одне одному. Проріджуємо дерева, залишаємо 4 найбільш здорові і цінні туї та створюємо охайний і світлий простір.

Зв’язки

Дворик не був розрахований на велику кількість відвідувачів. В результаті зелене покриття біля входів витоптано. Збільшуємо площу біля церкви, що здатна всіх вмістити. Додаємо лави, де можна перепочити після служби. Символом місця стає чаша з хрестом для свяченої води. Так як це продовження простору церкви ще і по функції, площа використовується для церковних обрядів.

Сад

Зараз ця частина є пустою. Формуємо два рівні: зовнішній з кущами і папоротями, і внутрішнє коло з тіньовитривалими травами, багаторічниками і квітами, що оперізують площу біля церкви. Крізь цей сад пролягає доріжка занурення і усамітнення серед рослин.

Автентичність в деталях

Погруддя Йозефу Главці мало підпис німецькою мовою на фронтальній частині постаменту. Підпис був знищений в ХХ сторіччі. Повертаємо історичний вигляд резиденції і погруддю її автора.

Оздоблення резиденції виконано з оригінальних старовинних  матеріалів.  Очищуємо камінь від фарби, щоб повернути його натуральну цінність.

Масштабне  будівництво  резиденції  коштувало великих  грошей. Юдейська громада зробила пожертву  на будівництво,  як  прояв  добросусідства. В пам’ять про це головний вхід прикрашають зірки Давида.  В ХХ столітті їх сховали під штукатуркою та написом “Університет”. Відновлюємо цю важливу історичну деталь.

Блоки кондиціонерів з’явились через підвищену температуру  південних  приміщень.  Про  їхній клімат-контроль Йозеф Главка  подбав  таким чином: тут утворювали тінь дерева, що колись опоясували корпуси. Прибираємо кондиціонери і відновлюємо тінь.

Проєкт передбачає лаконічні форми будівель без жодних прибудов і приямків. Очищуємо площини фасадів від новобудов.