Нещодавно на ресурсі «Дія.Освіта» з’явився освітній серіал «Урбаністика». У третій серії ландшафтний архітектор Максим Коцюба ділиться знаннями про проєктування громадських просторів. Чому ландшафтний архітектор розповідає про створення таких об’єктів — розбираємося у статті.
Громадські простори: від архітекторів до ландшафтних архітекторів
Публічні простори — це відкриті й доступні для всіх ділянки міста. Існують різні типи таких просторів: вулиці, площі, сквери, парки, набережні, бульвари. Території, що доступні для обмеженої, але все ж великої кількості людей, вважаються громадськими, як-от навчальні заклади й офіси та внутрішні подвірʼя житлових багатоквартирних будинків. Різниця невелика, тож часто словосполучення «громадські простори» і «публічні простори» вживають як синоніми.
Існує думка, що громадські простори створює архітектор, але це не зовсім так. Якщо архітектор проєктує вулиці й подвір’я, то він уже є ландшафтним архітектором. Для України це дещо нове — в основному у нас відома лише професія ландшафтного дизайнера, чия робота полягає в тому, щоб естетично оформити рослинами й іншими елементами простір (зазвичай сад біля житла). А ландшафтні архітектори займаються загальним проєктуванням громадських просторів і відповідають за менеджмент усього проєкту, включно із технічною стороною.
Ландшафтна освіта в Україні
Отримати освіту ландшафтного дизайнера в Україні можна, а спеціальності «ландшафтний архітектор» у нас немає: є або ландшафтний дизайн у складі садово-паркового мистецтва, або ж архітектура й містобудування. І знання, потрібні ландшафтному архітектору, розподілені на ці три спеціальності.
На відміну від України в інших європейських країнах і США існує спеціалізована освіта для ландшафтників, яка концентрується саме на публічних просторах. Американська спілка ландшафтних архітекторів зазначає, що її члени — це архітектори, які проєктують парки, кампуси, вуличні пейзажі, площі, а також покращують добробут людей за допомогою своїх проєктів.
То як нам узгодити українські реалії зі світовими? Цим уже опікуються місцеві ландшафтні архітектори, розповідаючи про свою роботу, наприклад у серіалі «Урбаністика» на порталі «Дія.Освіта». Звісно, цього недостатньо: потрібна реформа галузі, щоб ландшафтні архітектори отримували спеціалізовану освіту й ліцензію на роботу.
Від ідеї до реалізації: робота ландшафтного архітектора над громадськими просторами
А наразі для того, аби стати ландшафтним архітектором, необхідно вивчитися на архітектора, дизайнера чи містобудівельника, а потім влаштуватися у студію ландшафтної архітектури, де вас навчать проєктувати громадські простори. Ось з чого складається робота над ними.
Усе починається ще до проєктування: потрібну територію досліджують і аналізують, щоб визначити основні завдання локації й те, як користувачі з нею взаємодіють. Треба дізнатися, яку роль ділянка відіграє для мешканців, які її особливості, історія та контекст.
Для кращого розуміння того, як люди сприймають територію, важливо провести соціологічне дослідження. Участь користувачів у процесі проєктування є ключовою, без цього воно йде наче наосліп.
На основі цих даних готуютьтехнічне завдання. Спочатку його обговорюють із міською владою, зацікавленими сторонами, а потім передають ландшафтним архітекторам. Вони формують концепцію проєкту—оформлюють головну ідею майбутнього простору, спираючись на особливості локації та запит користувачів.
Після затвердження концепції створюють ескізний проєкт. Він надає більше деталей та містить генеральний план і візуалізації. Також на цьому етапі обирають матеріали й обладнання і визначають приблизну вартість реалізації проєкту.
Після ескізу розробляють проєкт — тут усі учасники процесу деталізують і затверджують кожне рішення. Наступний етап — робоча документація, тобто підготовка всіх креслень, які віддають на будівництво. Під час реалізації проєкту важливий авторський нагляд, який допомагає якомога точніше втілити задумане.
Ключові принципи якісного громадського простору
Для того щоб створити якісний громадський простір, проєктувальник має знати не лише етапність роботи, а й основні принципи успішних публічних зон. Їх шість: гостинність, комфорт, соціалізація, різноманітність, привабливість і доступність. Розглянемо кожний із них.
Публічний простір має бути гостинним для відвідувача. Досягти цього можна завдяки відмінному дизайну та увазі до деталей, які створять приємну атмосферу.
У просторі має бути безпечно й комфортно. За допомогою рослин можна зменшити вуличний шум, освітлення дасть можливість безпечно перебувати у просторі ввечері, навіси сховають від дощу, а дерева й розпилювачі води — від спеки.
Наступний принцип складний, але важливий: у громадському просторі має бути зручно спілкуватися. Це сприяє соціалізації та формуванню спільноти, яка відчуває зв’язок зі своїм містом. Цього досягають не лише дизайном, але й залученням користувачів до створення простору.
У якісному громадському просторі є чим зайнятися. Він має бути різноманітним та здатним задовольняти потреби широкого кола людей протягом усього дня.
Унікальні точки тяжіння приваблюють відвідувачів на локацію. Це можуть бути інсталяції, вуличне мистецтво, фестивалі тощо.
І нарешті, доступність території треба забезпечити для всіх незалежно від віку, фізичних можливостей, соціального статусу та інших індивідуальних особливостей.
Якщо ви дотримуватиметеся цих принципів і правильних етапів роботи, у вас є всі шанси створити чудовий публічний простір.
Дивіться все про роботу ландшафтного архітектора та створення громадських просторів у відео на «Дія.Освіта» (безкоштовний доступ відкривається після реєстрації).
